СІМЕЙНІ ВЗАЄМИНИ, ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ДИТИНИ

СІМЕЙНІ ВЗАЄМИНИ, ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Проблема сімейних взаємин як чинника психофізичного благополуччя дитини в умовах сім’ї є особливо актуальною, адже від її розв’язання залежить успішність соціалізації дитини в колективі однолітків та її благополучне становлення як особистості.

Багато досліджень показали, що психічний розвиток дитини визначається її емоційним контактом та особливостями співпраці з батьками. Тому можна впевнено стверджувати, що на сімейні взаємини впливають :

  • Тип сім’ї

  • Позиція дорослих

  • Стиль взаємин

  • Роль, яку батьки відводять дитині в сім’ї

Сімейні взаємини мають неабиякий вплив на формування особистості дитини.

Взаємини в сім’ї можна розглядати з погляду ставлення батьків до дитини. Батьківське ставлення – важливий чинник формування індивідуально-особистісних особливостей поведінки дитини. У структурі батьківського ставлення можна відокремити такі компоненти :

  • Емоційний – сукупність переживань, пов’язаних із дитиною

  • Когнітивний – уявлення батьків про характер, потреби, інтереси та цінності дитини

  • Поведінковий – стиль поводження з дитиною

ПРОФІЛІ БАТЬКІВСЬКОГО СТАВЛЕННЯ

Група сімей

Підгрупа

Характеристика профілю батьківського ставлення

Сприятливі

Розуміють

Добре знають свою дитину, реально оцінюють її та її вчинки, адекватно та гнучко реагують на різні ситуації, здатні прийняти позицію дитини, її погляди. Діалогічні, розуміють і приймають дитину такою, як вона є.

Потурають

Добре знають свою дитину, реально оцінюють її та її вчинки, адекватно реагують на них, однак під час спілкування з дитиною обирають позицію старшого, вважають свої погляди єдино правильними.

Байдужі

Частіше дбають про зовнішні результати та факти, а ніж про причини та переживання дитини. Емоційне ставлення до дитини в них виражено слабо, часто такі батьки зайняті розв’язанням своїх проблем.

Несприятливі

Пригнічують

Вирізняються найвищім ступенем неприйняття дитини, великою кількістю заборон та наказів. Таким взаєминам властива напруженість, вони мають синусоїдний характер.

Тривожні

Вирізняються підвищеною тривожністю, невпевненістю. Взаємини нестійкі та амбівалентні.

Відсторонені

Батьківська позиція вкрай регідна, відсутність діалогічності під час взаємин з дитиною, завищені очікування та вимоги на тлі значної орієнтації на дитину та тісної прив’язаності до неї

Не приймають

Емоційне ставлення слабо виражене, домінує елемент неприйняття. Сфера почуттів та переживань дитини закрита для батьків, вони погано знають свою дитину однак їхні уявлення про неї не адекватні.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ВЗАЄМИН ІЗ ДИТИНОЮ

  • Проявляйте безумовну любов та прийняття дитини в будь-якій ситуації

  • Ніколи не обзивайте та не ображайте дитину

  • Будьте чуйними до дитини

  • Говорить із дитиною про її почуття

  • Обіймайте та цілуйте дитину

  • Поважайте особистість у вашій дитині

  • Не забувайте хвалити дитину

  • Розмовляйте з дитиною наодинці

  • Приділяйте час спільній діяльності з дитиною.

СІМЬЯ – ПЕРША ШКОЛА МОРАЛЬНОГО ЗРОСТАННЯ

Коріння кожної особистості лежить у дитинстві, і насамперед у сім’ї. Саме в родині встановлюються перші зв’язки людини із світом, утверджується довіра до нього, створюється найкраща можливість забезпечити гармонію в системі «дитина – навколишній світ – дитина», розкрити здібності особистості. Малюк розвивається за законами природи, яка і наділяє його внутрішніми потенціями – своєрідними енергетичними джерелами розвитку, що позначаються на його поведінці та різноманітній діяльності. Сім’я формує певний спосіб життя, свою мікроструктуру, впливаючи таким чином на потребі, соціальну активність, психічний стан особистості.

Дитина народжується потенційно доброю, потребує захищеності, тепла, любові. Ці потреби пробуджуються й розкриваються в спілкуванні в умовах безмежної батьківської любові.

Що ж треба робити батькам?

  • Пам’ятати, ЩО посієш, ТЕ й пожнеш. Саме у родинному вихованні закладаються основи ціннісних орієнтацій, зокрема морально-етичних. Де велику роль грає особистій приклад батьків.

  • Необхідно гуманізувати взаємини з дитиною. Виховний вплив сім’ї первинний. Саме взаємини з батьками формують у душі дитини ідеал, з яким вона зіставляє свої думки, вчинки. Емоційні взаємини між близькими дорослими і дитиною, розуміння внутрішнього світу малюка, емпатійне ставлення – головний засіб і не відмінна умова повноцінного духовного розвитку особистості.

  • Виховувати дитину добром. Схильність чинити добро чи зло не притаманна дитині від природи – вона виробляється в процесі життя. Формуючись протягом перших семи років. Слід учити його бачити прояви добра у житті й відповідне ставлення до нього. На сам перед особистою поведінкою дорослого.

  • Формувати у дитини здатність творити добро. Важливо виробити у дитини навички розпізнавання та регулювання своїх емоцій, на сам перед негативних. Діти не здатні усвідомити ні чужі ні власні емоції. Головне дати дитині можливість вільно висловлювати свою оцінку, своє ставлення, розуміння. Спонукати дитину до власних висновків. Не забуваймо: серце дитини черствіє дуже швидко, варто лише кілька разів знехтувати благородними пориваннями дитячої душі, не помітити їх.

  • Виховувати осмислену поведінку дитини. Дитина – суб’єкт власної діяльності, її активність і свобода взаємодіють із суб’єктністю та активністю дорослих. Засвоєння соціально значущих дій відбувається мимоволі, в процесі взаємодії дорослих з дитиною. Осмислена соціальна поведінка закріплюється у дитини тоді, коли вона навчається ставити себе на місце іншого, коли свобода її поведінки стає усвідомленим вибором.